Пам’ятник харківським студбатівцям у Харкові – один із меморіальних об’єктів університетського середовища міста, безпосередньо пов’язаний з історією студентства в роки Другої світової війни. Його встановили біля головного корпусу Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Місце обране не випадково: саме університетська спільнота зберігала пам’ять про молодих добровольців, які влітку 1941 року залишили навчання та вирушили на фронт.
Монумент вирізняється не масштабом, а сюжетом. Перед відвідувачем постають не урочисті абстрактні герої, а група молодих людей. Скульптори показали момент розставання зі звичайним студентським життям, через що композиція сприймається дуже особисто. Її історія також незвична: задум пам’ятника виник значно раніше, ніж монумент фактично з’явився біля університету.
Де знаходиться пам’ятник харківським студбатівцям
Пам’ятник розташований у центральній частині Харкова, поруч із головним корпусом Каразінського університету на майдані Свободи. Для орієнтування можна використовувати адресу університету – майдан Свободи, 4.
Це одна з найбільш упізнаваних частин міського центру. Пам’ятник пов’язаний з університетським простором не тільки територіально: саме студенти попередніх поколінь виступили з ініціативою увічнити пам’ять студбатівців.
| Основна інформація | Дані |
|---|---|
| Назва | Пам’ятник харківським студбатівцям |
| Місто | Харків |
| Розташування | Біля головного корпусу ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Орієнтир | Майдан Свободи, 4 |
| Дата відкриття | 28 жовтня 1999 року |
| Матеріал фігур | Бронза |
| Кількість постатей | 5 |
| Кому присвячений | Студентам-добровольцям, які вирушили на фронт у 1941 році |
Кому присвячений харківський пам’ятник
Історія студбату починається влітку 1941 року. Після початку німецько-радянської війни частина харківських студентів добровільно вступила до війська. Молодих людей направляли на коротку військову підготовку, після якої вони опинилися на фронті.
З харківськими студентськими формуваннями пов’язані бої в районі Білої Церкви, де втрати серед добровольців були особливо значними. Частина тих, хто залишився, надалі брала участь у бойових діях на інших ділянках фронту. У різних історичних матеріалах наводяться неоднакові цифри щодо загальної кількості учасників студбатів і загиблих, тому точну чисельність варто сприймати з урахуванням конкретного джерела. Університетські матеріали, зокрема, зазначають, що майже 300 харківських студбатівців загинули в боях під Білою Церквою.
Серед студентів, доля яких була пов’язана зі студбатом, був майбутній український письменник Олесь Гончар. Пережитий досвід згодом став одним із джерел для його роману “Людина і зброя”. Таким чином історія харківських студбатівців залишила слід не лише в меморіальному просторі міста, а й в українській літературі.
Як створювали пам’ятник студбатівцям у Харкові
Між подіями, яким присвячений монумент, і його відкриттям минуло майже шість десятиліть. Ідея встановлення пам’ятника сформувалася в студентському середовищі наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років.
Цікавий факт полягає в тому, що кошти на майбутній монумент збирали самі студенти. Університетські матеріали повідомляють, що збір тривав близько шести років. Для визначення вигляду пам’ятника організували конкурс, у якому брали участь 16 творчих колективів. Переможний проєкт визначили у 1982 році.
Однак від появи проєкту до відкриття минуло ще 17 років. Бронзову композицію виготовили раніше, але встановлення затягнулося. Скульптури певний час зберігалися на території університету. Лише наприкінці 1990-х задум був доведений до завершення. Урочисте відкриття пам’ятника харківським студбатівцям відбулося 28 жовтня 1999 року.
Хто є автором пам’ятника
Створення монумента було колективною роботою скульпторів та архітекторів. У харківських довідкових матеріалах авторами скульптурної частини названі Джаваншир Дадашев, Любов Жуковська та Дмитро Сова. Над архітектурним вирішенням працювали А. Антропов, В. Ліфшиць, В. Новгородов та В. Осипов.
| Участь у створенні | Автори |
|---|---|
| Скульптори | Джаваншир Дадашев, Любов Жуковська, Дмитро Сова |
| Архітектори | А. Антропов, В. Ліфшиць, В. Новгородов, В. Осипов |
| Рік визначення конкурсного проєкту | 1982 |
| Рік встановлення | 1999 |
Від доволі раннього задуму до появи готового меморіалу минув тривалий час, тому пам’ятник фактично поєднав роботу та ініціативу кількох поколінь університетської спільноти.
Як виглядає пам’ятник харківським студбатівцям
Композиція складається з п’яти бронзових постатей, розташованих на гранітній основі. Це четверо юнаків-студентів та дівчина. Автори не створювали єдину статичну групу: фігури перебувають у русі, і кожна має власну позу та напрямок погляду.
Двоє юнаків рухаються вперед, один прощається з дівчиною, ще один озирається. Така побудова дозволяє прочитати композицію як коротку сцену відходу – буквально момент переходу від мирного студентського життя до війни.
Є й деталь, яка помітно змінює сприйняття пам’ятника: гвинтівку має лише одна із зображених постатей. Інші юнаки показані без зброї. Завдяки цьому перед глядачем насамперед молоді люди, а вже потім військові. Вік і студентське минуле персонажів стають важливою частиною художнього задуму.
У композиції немає однієї центральної постаті, яка повністю підпорядковувала б собі решту. Пам’ятник варто оглянути з різних боків – тоді краще читаються жести, дистанція між фігурами та сцена прощання.
Цікаві факти про пам’ятник студбатівцям
Історія монумента має кілька деталей, які не завжди помітні під час звичайної прогулянки майданом Свободи:
- ініціатива створення пам’ятника виникла серед харківських студентів ще наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років;
- гроші на спорудження збирали протягом кількох років, зокрема завдяки роботі студентських будівельних загонів;
- у конкурсі проєктів брали участь 16 творчих колективів, а переможний варіант визначили ще у 1982 році;
- виготовлені бронзові фігури тривалий час не були встановлені й чекали завершення проєкту;
- пам’ятник відкрили лише 28 жовтня 1999 року – приблизно через 17 років після визначення переможців конкурсу;
- одна з найпомітніших художніх деталей композиції – зброя лише в одного із чотирьох зображених студентів;
- тема студбату відображена в романі Олеся Гончара “Людина і зброя”, створеному на основі пережитого письменником воєнного досвіду.
Що варто знати перед відвідуванням
Пам’ятник харківським студбатівцям знаходиться просто неба, тому для його огляду не потрібен квиток чи відвідування музейної установи. Найпростіший орієнтир – головний корпус Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна на майдані Свободи, 4.
Під час огляду варто звернути увагу не лише на бронзові постаті, а й на їхнє розташування відносно одна одної. На відміну від багатьох традиційних військових меморіалів, тут сюжет побудований навколо відходу та прощання. Саме тому композиція найкраще сприймається не з однієї точки, а під час обходу пам’ятника.
Водночас меморіал залишається частиною сучасної дискусії про те, як у публічному просторі Харкова має бути представлена пам’ять про Другу світову війну. У 2026 році громадські активісти публічно порушували питання щодо напису з датами “1941” і “1945” біля пам’ятника, пропонуючи привести його у відповідність до сучасного українського трактування хронології Другої світової війни, яка почалася 1939 року. Тому окремі елементи оформлення меморіалу в майбутньому можуть змінюватися.
Значення пам’ятника для Харкова
Пам’ятник харківським студбатівцям цікавий передусім своєю прив’язкою до конкретного місця. Він стоїть біля університету і нагадує про людей, які самі були студентами цього освітнього середовища. Через десятиліття вже інше покоління студентів ініціювало створення меморіалу та збирало кошти на його спорудження.
Саме ця історична тяглість відрізняє пам’ятник від багатьох монументів, установлених виключно за рішенням державних чи міських органів. Тут важлива не тільки подія 1941 року, а й те, як пам’ять про неї зберігалася в університетській спільноті.
Для людини, яка знайомиться з історичними пам’ятками Харкова, цей об’єкт може стати частиною прогулянки центральною частиною міста та майданом Свободи. Пам’ятник студбатівцям дозволяє побачити ще один пласт історії Харкова – історію міста як великого освітнього центру, де події війни безпосередньо змінили долі молодих людей, які ще зовсім недавно сиділи в університетських аудиторіях.
