Пам’ятник Тарасу Шевченку у Харкові важко оглянути одним поглядом. Спочатку увагу забирає висока постать поета, але варто підійти ближче – і монумент починає виглядати зовсім інакше. Біля основи з’являються людські фігури, окремі сцени, рух, жести. У результаті це не просто бронзовий Шевченко на постаменті, а велика скульптурна композиція, яку автори фактично змусили глядача обходити по колу.
Монумент стоїть у центрі Харкова з 1935 року. За цей час змінилося місто, забудова навколо, назви вулиць і навіть саме сприйняття мистецтва радянського періоду. Пам’ятник залишився на своєму місці біля саду імені Тараса Шевченка і сьогодні належить до найбільш упізнаваних об’єктів центральної частини Харкова.
Де розташований пам’ятник Тарасу Шевченку в Харкові
Шукати монумент довго не доведеться. Він розташований біля входу до саду імені Тараса Шевченка з боку вулиці Сумської. Це центральна частина міста, тому пам’ятник зручно включити до пішого маршруту Харковом.
Його місце розташування вдало працює і з погляду самої композиції. Перед монументом достатньо відкритого простору, щоб спочатку побачити його цілком, а вже потім підійти до нижнього ярусу й роздивитися окремі скульптури.
| Параметр | Дані |
|---|---|
| Назва | Пам’ятник Тарасу Шевченку |
| Місто | Харків |
| Розташування | біля входу до саду імені Тараса Шевченка з боку вул. Сумської |
| Рік спорудження | 1935 |
| Скульптор | Матвій Манізер |
| Архітектор | Йосип Лангбард |
| Загальна висота | 16,5 м |
| Висота фігури Шевченка | 5,5 м |
| Кількість фігур навколо постаменту | 16 |
Для першого знайомства з пам’ятником варто відійти від нього на певну відстань. Так краще читається загальний силует. А от деталі нижньої частини, навпаки, потребують близького огляду.
Хто створив пам’ятник Шевченку в Харкові
Скульптором харківського монумента був Матвій Манізер. Архітектурну частину виконав Йосип Лангбард. Пам’ятник став результатом значно складнішої творчої історії, ніж може здатися людині, яка просто проходить повз нього Сумською.
У Харкові відбувався міжнародний конкурс проєктів пам’ятника Кобзареві. У ньому були представлені роботи великої кількості скульпторів, зокрема митців із різних європейських країн. Після другого туру найкращим визначили проєкт Манізера.
При цьому історія авторської концепції має важливий нюанс. Дослідники української скульптури вказують, що Манізер використовував напрацювання з попередніх конкурсних проєктів, зокрема ідеї українських скульпторів Михайла Гаврилка та Михайла Бринського. Концепція “Шевченко серед своїх героїв”, пов’язана з Гаврилком, отримала у харківському монументі нове масштабне втілення.
Тому історія створення пам’ятника цікава не лише датою відкриття або прізвищем автора. За готовою композицією стояли роки конкурсів, різні художні погляди та пошук форми, яка могла б поєднати постать самого Шевченка з цілою галереєю персонажів.
Монумент, який потрібно обходити навколо
Центром усієї композиції залишається Тарас Шевченко. Його бронзова постать має висоту приблизно 5,5 метра і піднята над нижньою частиною монумента. Завдяки цьому Кобзар залишається головною фігурою незалежно від того, з якого боку дивитися на пам’ятник.
Проте нижче відбувається найцікавіше.
Навколо центрального постаменту розміщено 16 менших скульптур. Вони не поставлені в один рівний ряд. Фігури рухаються навколо основи, поступово змінюючи висоту, через що вся композиція отримує своєрідний ритм.
Серед образів є персонажі, пов’язані з творчістю Шевченка, та постаті, через які автори передавали власне бачення історії України. Водночас у частині образів добре помітна офіційна ідеологія часу, коли створювався монумент. І це теж важливо враховувати: перед нами пам’ятник 1935 року, а отже, він одночасно розповідає і про Шевченка, і про художню мову своєї епохи.
Технічний опис пам’ятника
За розмірами харківський пам’ятник Тарасу Шевченку справді монументальний. Його загальна висота становить 16,5 метра. При цьому сама статуя поета має висоту близько 5,5 метра.
Скульптурна частина виконана з бронзи. Масивна основа створює сильний контраст із фігурами й одночасно збирає численні елементи в єдину композицію.
| Частина пам’ятника | Характеристика |
|---|---|
| Центральна скульптура | бронзова постать Тараса Шевченка |
| Висота центральної фігури | близько 5,5 м |
| Повна висота монумента | близько 16,5 м |
| Нижня композиція | 16 окремих скульптурних постатей |
| Основний матеріал фігур | бронза |
| Художній принцип | центральна домінанта та багатофігурна композиція навколо постаменту |
Цікаво, що масштаб тут не заважає деталізації. Здалеку працюють насамперед вертикаль і силует Шевченка. З кількох метрів починаєш бачити зовсім інший пам’ятник – із виразами облич, напруженими позами, одягом та жестами персонажів.
Живі люди, які стали прототипами бронзових фігур
Одна з найцікавіших сторінок історії монумента пов’язана з людьми, яких Манізер використовував як моделей. Для частини персонажів йому позували актори, пов’язані з харківським театральним середовищем.
Серед них була Наталія Ужвій. До роботи над образами залучали й інших акторів. Завдяки цьому нижній ярус пам’ятника можна розглядати не тільки як набір абстрактних історичних типажів. За окремими бронзовими постатями стояли реальні люди зі своїми рисами обличчя, пластикою та манерою триматися.
Це цікаво ще й через культурне життя тодішнього Харкова. У 1920-1930-х роках місто було потужним осередком українського театру, літератури й образотворчого мистецтва. Тому участь акторів у створенні монумента несподівано поєднала в одному об’єкті скульптуру, театр та міську історію.
Чому навколо Шевченка так багато персонажів
Якби автор обмежився лише постаттю Кобзаря, перед нами був би зовсім інший пам’ятник. Тут же центральний образ працює разом із нижнім скульптурним поясом.
Персонажі створюють навколо Шевченка цілий людський світ. Саме тому композиція не сприймається як звичайний портрет письменника, збільшений до монументального масштабу.
Під час огляду варто звернути увагу на кілька речей:
- фігури нижнього ярусу не повторюють одна одну – відрізняються їхні пози, жести та напрямок руху;
- постать Шевченка спеціально піднята над іншими персонажами, тому залишається композиційним центром із будь-якого основного ракурсу;
- нижні скульптури найкраще розглядати під час обходу монумента, а не з однієї точки;
- у композиції поєднано мотиви творчості Кобзаря, історичні образи та характерні для 1930-х років ідеологічні сюжети.
Саме через таку будову пам’ятник не відкривається одразу. Кілька хвилин біля нього дають більше, ніж один швидкий погляд із протилежного боку вулиці.
Пам’ятник Шевченку як частина образу Харкова
За десятиліття монумент став звичним елементом міського пейзажу, але його значення не обмежується роллю орієнтира. У 2008 році пам’ятник Тарасу Шевченку включили до переліку “Семи чудес Харкова”. Сам факт такого вибору добре показує, наскільки міцно він увійшов у сучасний образ міста.
Особливо цікаво порівнювати його з іншими пам’ятниками Шевченку в Україні. Харківський варіант не намагається показати поета лише через одну емоцію чи одну позу. Тут навколо нього вибудувано окремий скульптурний простір.
Через це пам’ятник добре працює і як туристичний об’єкт. Навіть людина, яка не цікавиться історією монументального мистецтва, знайде тут деталі для розглядання.
Що варто знати перед оглядом
Окремий квиток для огляду пам’ятника не потрібний – монумент розташований просто у відкритому міському просторі. Найкраще не обмежуватися фотографією перед центральною частиною, а пройти навколо постаменту.
Якщо часу мало, достатньо приблизно 10-15 хвилин. Спершу варто подивитися на весь пам’ятник здалеку, потім наблизитися до нижніх фігур і пройти вздовж композиції. Такий простий маршрут дозволяє побачити те, заради чого фактично й створювалася складна багатофігурна конструкція.
Є сенс звернути увагу і на пропорції. Поруч із монументом особливо добре відчувається різниця між 5,5-метровою фігурою Кобзаря та людським масштабом скульптур унизу.
Чим насправді цікавий харківський пам’ятник Шевченку
Його цінність не варто зводити до формули “старий великий пам’ятник у центрі міста”. Насправді це набагато складніший об’єкт.
У ньому зустрілися одразу кілька історій: постать Тараса Шевченка, українська монументальна традиція, конкурсні пошуки різних скульпторів, харківське театральне середовище та мистецькі правила 1930-х років. Навіть питання авторської концепції тут має власну історію, оскільки дослідники простежують зв’язок реалізованої композиції з попередніми проєктами українських митців.
І, мабуть, саме тому пам’ятник Тарасу Шевченку у Харкові краще не оцінювати за однією фотографією. На фото видно Кобзаря. На місці стає помітно, що навколо нього побудований цілий бронзовий сюжет. Потрібно пройти кілька десятків метрів навколо постаменту, придивитися до облич і руху фігур – і монумент, який спочатку здавався статичним, поступово перетворюється на розгорнуту в просторі історію.
